Термін язичництво походить з Нового завіту, в якому під язичництвом малися на увазі народи або «мови», що протилежні раннім християнським громадам.

Слово "Язичник"Християнського походження. Так послідовників дохристиянського віросповідання звали вже християни, адже "Мова" з давньоруської перекладатися як "Народ", отже язичник – Послідовник народної, етнічної релігії.

Язичник – це інородець, іновірець Офіційна історична наука стверджує, що слов'яни до християнізації були язичниками і сповідували язичництво – варварський культ неосвічених, напівдиких людей.

Суть язичництва над багатобожії, а жорсткому поділі людей на «гідних» і «негідних», на панів і рабів. Сутність язичництва у нерівності, у рабстві, яке вона встановлює для людей. Багатобожжя є лише однією з ознак язичництва.