Декарт закликає все ставити під сумнів, проте цей сумнів слід обмежувати лише пізнанням істини і не поширювати на життєву практику. Сумніваючись у речах, Декарт робить висновок: Ми не можемо сумніватися в тому, що, поки ми сумніваємося, ми існуємо (1:7).

"розум"). Одним із головних методів картезіанства є метод радикального сумніву. Декарта, що передбачає необхідність піддавати сумніву всі отримані знання та не приймати їх як істину в останній інстанції.

Богослов'я давало Декарту впевненість у досяжності наукового знання. Адже якби Декарт не вірив у існування милостивого Господа, він би не міг виключити, що глибоко помиляється щодо світу. А якщо це не виключено, тоді чи він чи хтось взагалі може бути в чомусь впевнений.

Відповідаючи на поставлене запитання у чому сумнівається Декарт? – ми тепер можемо сформулювати попередню відповідь: Декарт спів- мічається в тому, що світ безсумнівний або: що існує безперечно.